Резервіст батальйону ТРО з Рівненщини отримав два важких поранення за рік служби – спочатку в ногу під Торецьком, потім у внутрішні органи під Очеретиним.
Зварювальник став оператором БПЛА, двічі повертався на фронт після поранень і втратив побратимів. Про це повідомляють у Костопільській міській раді.
До початку повномасштабного вторгнення Олексій Трофімов працював зварювальником опалювальних котлів. З 2019 року перебував у резерві батальйону територіальної оборони після контрактної служби. Увечері 24 лютого 2022 року разом з колегами готував місця для прийому новобранців.
Перші місяці на передовій та БПЛА
До літа 2023 року батальйон ТРО переміщався ближче до кордону з Білоруссю. Бійці копали та будували укріплення, готували запасні опорні точки. Потім підрозділ вирушив на Торецьк, де їх прикомандирували до 28-ї окремої механізованої бригади.
Батальйон озброїли сучасною німецькою зброєю. Олексій працював водієм вночі та оператором БПЛА вдень. Навчався керуванню дронами під час служби під Дубровицею, де спеціально приїздили інструктори.
Через чотири тижні після прибуття на Торецьк Олексій готував машину до евакуації пораненого. Почався обстріл, зв’язку з пораненими не було. Коли біг до бліндажа, осколок пробив ногу навиліт з пошкодженням важливої судини.
Медик надав допомогу та почав тягти пораненого до укриття. Хлопці дочекалися і вивезли всіх поранених під обстрілами. Олексій лежав позаду машини та підказував дорогу. Через спеку на час прибуття до лікарні була загроза ампутації. Ногу врятував вчасно накладений ізраїльський бандаж – він дозволив послабити турнікет і стримав критичну кровотечу.
Повернення та важке поранення в Очеретиному
Після кількох операцій та тримісячної реабілітації боєць у березні 2024 року повернувся до підрозділу. На той час батальйон перебував на Рівненщині на відновленні. Олексій погодився поїхати разом з хлопцями в Очеретине на Донеччину, де тривав серйозний ворожий наступ.
Через перше поранення він залишався в команді евакуації. Олексій з сержантом повезли бійців міняти на позиціях. Коли виїжджали після зміни, потрапили в засідку. Обстановка змінювалася кожні 2-3 години, дорога була в “сірій” зоні. Зверху по машині відкрили вогонь. Бійці набирали швидкість, щоб вийти з сектору стрільби. Олексій відчув кулю в бік, де не захищав бронежилет.
На машині з пробитим колесом проскочили сектор вогню та дотягнули до безпечнішого місця. Виявилося, що у Олексія прострелені внутрішні органи та внутрішня кровотеча. У госпіталі почали операцію, до тями він прийшов у Дніпрі. Операції були одна за одною, потім перевезли на Київ. Поранення виявилося значно важчим, ніж здавалося спочатку.
Багато побратимів Олексія зникли безвісти в районі Очеретино. Серед нещодавно репатрійованих тіл поки ідентифікували та поховали двох. П’ятеро побратимів потрапили на його пікапі у засідку й підірвалися на міні. Від машини та людей нічого не залишилося. Останки шукали три тижні, кілька місяців ідентифікували, лише влітку цього року привезли на поховання. Серед них був бойовий медик Юрій Корева, який раніше працював на Звіздівському фельдшерсько-акушерському пункті.
Олексія Трофімова визнали непридатним до служби, він продовжує лікуватися. Дружина підтримує його під час лікування. Боєць періодично спілкується з побратимами, деякі за станом здоров’я перевелися в інші підрозділи, інші продовжують воювати.
Також ми розповідалиісторію військового з Рівненщини з позивним “Камаз”. Позивний з’явився невипадково — під час служби він майже жив у своєму військовому «КамАЗі». У ньому виконував завдання, відпочивав між виїздами, у ньому ж пережив перші вибухи та контузії.
