На Рівненщині похід до лісу по гриби для багатьох родин — звична осіння традиція. А чи збирають у Європі лісові гриби так само, як в Україні? Дехто вважає, що європейці купують гриби лише в магазинах. Але це не так. У багатьох країнах люди охоче ходять до лісу з кошиками. Щоправда, не всюди це можна робити вільно. Розповідаємо, де збирання грибів є давньою традицією, а де діють обмеження.
Польща: грибне полювання — осіння традиція
У Польщі збирання грибів, або grzybobranie, добре знайоме місцевим жителям. Восени поляки вирушають до лісів із кошиками, шукають боровики, підберезники та інші їстівні гриби.
Лісові гриби використовують у традиційній кухні. Їх сушать, маринують, додають до супів, соусів, вареників і святкових страв.
У більшості лісів гриби можна збирати безкоштовно. Проте є винятки: зокрема, збір заборонений у національних парках, заповідниках та на окремих лісових територіях.
Отже, польська грибна традиція багато в чому нагадує українську. Водночас грибникам потрібно враховувати природоохоронні обмеження.
Фінляндія: гриби можна збирати навіть у чужому лісі
У Фінляндії діє принцип загального права користування природою, відомий як Everyman’s Right. Він дозволяє людям гуляти природними територіями та збирати дикорослі ягоди й гриби там, де доступ не обмежений.
Для звичайного збирання їстівних грибів, як правило, не потрібно отримувати дозвіл власника лісу. Однак це право не поширюється на всі природні ресурси й не скасовує правил охоронюваних територій.
Фіни збирають лисички, боровики та інші їстівні гриби. Частину врожаю готують свіжою, частину сушать або заморожують.
Читайте також: Як заготовити гриби – 4 способи.
Важлива відмінність від деяких інших країн: доступ до лісових дарів тут значною мірою гарантує сам принцип користування природою.
Швеція: лисички називають «золотом лісу»
У Швеції також діє право вільного доступу до природи — allemansrätten. Воно дозволяє збирати дикорослі гриби та ягоди на багатьох природних територіях за умови дбайливого ставлення до довкілля.
Особливо популярні серед шведів лисички. На офіційному туристичному порталі країни їх навіть називають «золотом природи».
Восени грибне полювання для багатьох шведів — спосіб провести вихідні на природі. Зібрані гриби використовують для приготування соусів, супів та інших страв.
Проте й тут є винятки: у національних парках і природних резерватах можуть діяти спеціальні обмеження.
Італія: білі гриби — цінний кулінарний продукт
В Італії дикорослі гриби посідають помітне місце в місцевій кухні. Особливо цінують білі гриби, відомі як porcini.
Їх додають до різото, пасти, соусів та м’ясних страв. У сезон свіжі лісові гриби можна побачити в меню ресторанів.
Однак збирання грибів в Італії регулюється на регіональному рівні. У певних місцевостях потрібен дозвіл або сплата збору, а також діють обмеження щодо кількості зібраних грибів.
Тому туристам не варто вирушати до італійського лісу з кошиком, не перевіривши місцеві правила.
Читайте також: Що приготувати зі свіжих грибів: 3 поліські рецепти.
Франція: лісові гриби їдять, але збирати їх можна не всюди
Французька кухня також добре знайома з дикорослими грибами. Тут цінують лисички, білі гриби, зморшки та трюфелі.
Їх використовують у соусах, гарнірах і ресторанних стравах. Утім, правила самостійного збирання залежать від того, кому належить ліс і які обмеження діють на конкретній території.
У деяких місцях потрібна згода власника, а в інших встановлено допустимі обсяги збору.
Тобто у Франції питання не в тому, чи їдять дикорослі гриби, а в тому, де і на яких умовах їх дозволено збирати.
Німеччина, Австрія та Велика Британія: обережність та обмеження
-
- Німеччина та Австрія. Дикі гриби тут їдять, особливо лисички в осінній сезон у ресторанах. Але збирають їх рідко. Законодавство Німеччини дозволяє збирати дикорослі гриби лише «для власних потреб» (зазвичай до 1–2 кг на людину на день залежно від федеральної землі). За збір на продаж або перевищення ліміту загрожують величезні штрафи — до кількох тисяч євро.
- Велика Британія. Культура збору диких грибів розвинена слабко. А на окремих природоохоронних територіях збір грибів заборонений. Більшість британців ставляться до дикорослих грибів з великою пересторогою і вважають їх небезпечними. Проте у вишуканих ресторанах лісові гриби, імпортовані з інших країн, є дуже популярними.
Чому в різних країнах Європи правила відрізняються
Єдиного правила збирання дикорослих грибів для всієї Європи немає.
В одних країнах законодавство дозволяє людям вільно збирати гриби на більшості природних територій. В інших потрібно враховувати право власності на ліс, місцеві дозволи, ліміти та сезонні обмеження.
Особливі правила часто діють у заповідниках, національних парках і місцях зростання рідкісних видів.
Тому перед збиранням грибів за кордоном важливо перевіряти вимоги конкретної країни, регіону й навіть окремого лісу.
Чи безпечні дикорослі гриби в Європі
Те, що гриби ростуть у європейському лісі, не робить їх безпечнішими за українські.
У Європі також трапляються смертельно отруйні види. Деякі з них зовні схожі на їстівні гриби, а симптоми отруєння можуть з’явитися не відразу.
Читайте також: Як відрізнити їстівні опеньки від отруйних.
Всесвітня організація охорони здоров’я наголошує: дикорослі гриби можна вживати лише тоді, коли їхній вид достовірно визначено як неотруйний. Звичайне варіння чи смаження не гарантує знешкодження небезпечних токсинів.
Не варто покладатися лише на фото в інтернеті або застосунки для розпізнавання грибів. Якщо є сумнів щодо виду, гриб не можна вживати.
Українська Держпродспоживслужба також радить не купувати дикорослі гриби на стихійних ринках та віддавати перевагу грибам із контрольованих джерел.
То чи їдять європейці лісові гриби?
Так, і в багатьох країнах досить охоче. Польща, Фінляндія та Швеція мають сильні традиції грибного полювання. В Італії та Франції дикорослі гриби високо цінують у кулінарії. У Великій Британії їх теж збирають, хоча на окремих територіях діють суворі обмеження.
Тож уявлення про те, що європейці їдять виключно магазинні печериці, не відповідає дійсності. Різниця полягає насамперед у місцевих традиціях, правилах доступу до лісу та ставленні до безпеки.
