Степан Бабій "Гурби"

Колись так звалося село,
якого зараз нема, що стало
місцем найбільших боїв УПА
з військами НКВД.
Тут покояться останки
майже тисячі молодих
патріотів.

1
Над Гурбами плакало небо,
Похмуро стояли дуби
І, як заклинання, до тебе
Шуміло вгорі: "Не убий!"
Жовтіло соснове коріння
З осувів, з піску, мов кістки,
Де у забутті, як у тлінні,
Забиті лежать юнаки.

2
Згадує Гурбівський ліс
Клекіт великого бою.
Падав повстанець на кріс,
Землю багрив під собою.
Падали муж і юнак
В битві жорстокій і лютій,
Воля приснилась сумна
Знов Україні закутій.

З
Гурби-журби...
Щось тут на горбах,
Наче прокляте, наче закляте,
Мовчазна віковічна тужба.


Біографія Степана Бабія