Ми у Facebook Ми у Youtube

Сім чудес Гощанщини

Гощанський парк Це один із двох парків Рівненської області — пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Парк виник наприкінці XVIII ст. у маєтку Станіслава Костки Ленкевича. Його небога Октавія вийшла заміж за Михайла Валевського з Тучина. Поміщики Валевські та їх садівники в 40-х роках ХІХ ст. окультурили парк, який займав 15 гектарів.
Більша частина парку мала ландшафтне планування. В ньому було мало прямих алей, а більше звивистих стежок і доріжок. Тут є багато дерев, які мало поширені, або навіть дуже рідкісні.
До наших днів збереглася лише четверта частина від площі старовинного парку, (близько 3 гектарів), бо частина землі відійшла на територію сучасного стадіону, плодового саду та скверу військової частини.

Садиба Валевських
Власниками містечка Гоща були графи Ленкевичі та Валевські. У пам’ять про них історія залишила для нащадків у чарівному парку садибу англійського типу. Це пам’ятка палацового модерну у резиденціальній архітектурній Волині ХІХ століття. Вас привабить архітектурний образ палацу, в якому використано мотив швейцарського шале із застосуванням на бічному фасаді накладного фахверку.
Довгий час у приміщенні садиби працювали райвиконком, відділ соціального забезпечення, ЗАГС, художня майстерня, контора адвокатів, міськторг. Із 1978 року тут знаходиться центральна районна бібліотека. Зараз проводиться реставрація приміщення.

Свято-Успенська церква
Відомо, що вже у ХІ ст. у селі Дорогобуж існував православний Успенський монастир, який з 1644 по 1834 роки був у володінні братів-василіян. При монастирі діяла друкарня, де окрім інших книг, видано Дорогобузьке Євангеліє. Один примірник його віднайдено у приватній колекції букініста на Кіровоградщині. У літературі наводяться дві дати побудови церкви: 1577 і 1582 рр., причому наявність у кладці великої кількості цегли-плінфи свідчить про можливість збереження при перебудові набагато давніших фрагментів. Уніати стару церкву повністю перебудували у 1786 р. з помітним наміром надати храму "латинських" рис.
Цілісний вигляд церкви дуже змінила пізня триярусна дерев'яна прибудова з боку головного входу. Цей чужорідний елемент — частина дерев'яної церкви, яка не так давно стояла в Дорогобужі.

Дитячий санаторно-оздоровчий комплекс "Агатівка"
За однією з легенд, в урочищі між дерев росла чудова квітка, яка була в ті далекі часи дуже поширена, заполоняла всю місцевість. Не боялась вона ні затінку, ні сонця. Ця рослина була невелика, напівповзуча, листя мала маленьке, квіточки тендітні, дивовижно зелені, аж чорні. Хто побував там і бачив ту квітку, не міг намилуватися її красою і ароматом. Квітку цю називали — агата. Звідси, напевно, й походить назва місцевості “Агатівка”.
Будівництво закладу розпочалося у 1979 році. Навесні 1982 року піонерський табір “Агатівка” прийняв на відпочинок перший потік дітей. Заклад невдовзі переріс у санаторій, який здатний функціонувати не лише влітку, а й взимку. І, зрозуміло, допомагати відновлювати здоров’я не тільки дітям, а й дорослим. Можливості сучасного профілакторію аж надто великі, зважаючи на цілющі властивості повітря та джерел.

Католицький костел
У 1614 році (за іншими даними — 1590 р.) у селі Тучин збудували парафіяльний костел святої Трійці й святого архангела Михаїла. Костел неодноразово горів. Хроніки свідчать, що перша пожежа сталася 1649 року і це було пов’язано з визвольною війною1648-1654 рр під проводом Б.Хмельницького. Спалили його селяни, аби помститися полякам. Після поразки визвольних змагань костел був знову відбудований.
Найбільше руйнування храм зазнав у роки Другої світової війни, бо потрапив під артилерійський обстріл і майже весь вигорів ізсередини. Але ця споруда була така міцна, що навіть артилерія не змогла знищити її. З проголошенням незалежності Української держави поляки вкотре робили спроби відновити споруду, але експертна комісія зробила висновок: костел відновленню не підлягає.

Свято-Успенський чоловічий монастир
На мальовничих пагорбах, що розкинулись на околиці лісів та гаїв, недалеко від Гощі розташувалося село Липки. Існує легенда, що під час монголо-татарського нападу на село в церкві зібралися місцеві жителі й коли нападники вже вдерлися у церкву, вона пішла під землю, а на її місці з’явилося джерело.
У 1921 році біля джерела з цілющою водою було засновано Свято-Успенський скит. За роки війни неушкодженою залишилися лише капличка, що розміщувалась у цементному підмурку, а в ній било джерело-криниця. Пізніше на місці колишнього скиту було споруджено чоловічий монастир. А в 1999 розпочалося будівництво величного храму на честь Живоносного Джерела Божої Матері.

Свято-Михайлівський храм
Храм у Гощі заснований у 1639 р. При храмі діяв монастир і була заснована школа.
Це один із ранніх зразків використання у кам'яному будівництві трьохчастинної будівлі об'єму безстовпного храму, який раніше використовували лише у дерев'яній архітектурі. Товщина стін досягає у середній частині церкви 2,3 м. Стрілчасті вікна на вівтарній частині — відгомін старої готичної традиції. Сучасного вигляду набула після реконструкції 1888 р. В оздобленні храму поєднуються елементи ренесансу та бароко.
Унікальністю храму є діючий сонячний годинник, встановлений ще у XVII ст. на стіні будівлі. Тут можна уточнити час на своїх годинниках за сонцем. Біля храму знаходиться чудової форми дзвіниця, яка скликає людей на Службу Божу.
Переглядів: 8610
Коментарі
Ім’я:
Ваш коментар:

бедрик (Гість) | 17.03.2012, 01:18:04

де дуліби

полишук (Гість) | 17.03.2012, 01:19:11

де вам коликі понабивати

Степан (Гість) | 30.03.2012, 18:14:49

Дуже цікаво!

НЕ_МОСКаЛЬ (Гість) | 21.09.2014, 19:44:35

Це істроція а потрібно легенда!!!