Навчався в Новожуківській початковій, Пересопницькій семирічній та Білівській середній школі, Лубенському медичному училищі, Рівненському педагогічному інституті. Працював їздовим у колгоспі, фельдшером, служив три роки в армії, співпрацював у газетах, керував обласним літературним об'єднанням. Тривалий час очолював обласну організацію Національної спілки письменників України. Нині - на творчій роботі.
Розпочинав майбутній письменник своє творче становлення як журналіст: працював у Рівному, у Березному. Як згодом зізнавався, надслучанський край зачарував неповторною природою, запав у душу знайомствами з непересічними особистостями, знавцями народних легенд та переказів, котрі потім озвуться в багатьох дитячих оповіданнях, віршах.
Друкуватися почав у 1958 році. У літературу прийшов на початку сімдесятих років, коли в журналі «Барвінок» з'явилося його оповідання «Грім». А невдовзі одна за одною виходять книжки для дітей. Етапним у житті письменника-початківця став 1978 рік: у київському видавництві «Веселка» були випущені відразу дві його книжки оповідань для дітей - «Зелені сусіди» (1978), «Що шукала білочка» (1978), а далі виходили наступні твори: «Дивосил-зілля» (1980), «Що сказав би хлопчик» (1981), «Де ночує туман» (1984). З 1984 року Є. Шморгун - член Спілки письменників України, керівник літоб'єднання при редакції газети «Зміна».
Перші збірки визначили основне спрямування творчості Є. Шморгуна - писати для тих, хто ще не навчився читати, а також для молодших школярів, навчати їх розуміти природу, прищеплювати їм співчутливість, потяг до знань. Тому не випадково твори Є. Шморгуна були включені в підручники для школярів молодших класів. Твори перекладалися білоруською, болгарською, киргизькою, російською, тувинською та іншими мовами.
У кінці 80-х років з'являються друком нові книжки для дітей: збірник оповідань «Вогник-цвіт» (1989), історична повість «Дорога до Ілона» (1989), «Ключ-трава» (1990), «Забуті боги предків» (1994), а також збірка «Вірші різних років» (1994), «Хто розцвів перший» (1996), «Мова зела» (1999), повість «Плач перепела» (1999), «Рослинничок» (2000), «Повісті з античних часів» (2001), «Шість століть Велигорських» (2002), «Тиха радість» (2003), твори в 3-х томах (2008).
Лауреат літературних премій імені Валер'яна Поліщука (1984), імені Володимира Кобилянського (1997), імені Л. Куліша-Зіньківа (2009), імені Лесі Українки (2000) Євген Шморгун - шанована людина, яка власною працею досягла творчих вершин. У його доробку 20 книжок, сотні журнальних і газетних публікацій.
Премію ім. Лесі Українки пану Євгену присудили за дитячу книжку «Мова зела». У ній вміщено оповідання про рослинну символіку українського народу.
В 2006 році високу відзнаку отримав письменник Євген Шморгун за історичний роман «Сніги непочаті», в якому змальовано героїчні сторінки боротьби волинян за незалежність нашого краю під проводом славного князя Федора Острозького, канонізованого до лику Святих Православної Церкви. Роман побудований на подіях кінця ХІV - початку XV століть. Для України це були «темні віки». У той час українські землі опинилися під владою різних державних утворень - Великого князівства Литовського, Польського та Угорського Королівства, степова ж зона фактично контролювалися татарами. І все ж у ті «темні віки» знаходилися люди які намагалися вивести свій край зі стану руїн. Помітною фігурою серед таких діячів був князь Федір Данилович Острозький. Маловідомість цього князя викликана тим, що він опинився в тіні свого, більш знаного нащадка, засновника Острозької академії та видавця Острозької Біблії князя Василя - Костянтина. Але саме завдяки діяльності князя Федора з'явилися міцні мури Острога, які зробили це місто майже неприступним для татарських нападів. Тоді було побудоване нове приміщення Богоявленської церкви в Острозькому замку. Острог став помітним та культурним центром України.
Федір Острозький також багато зробив для оборони українських земель від татарських нападів.
Євген Шморгун тонкий поет-лірик. У поетичному доробку Євгена Івановича переважають вірші, в яких ідеться про облагороджуючий вплив природи на людину, їхню взаємодію, коли орієнтиром читачеві стає вічний, досконалий, гармонійний дивосвіт флори й фауни.
Саме вірші поета й письменника Є. Шморгуна найбільш виразно позначили і своєрідність його поетики, притаманної всім його творам. Адже він, як мало хто, розуміючи природу, виробив цікаву манеру перевтілювати враження від навколишнього світу в поетичні образи. Корені цього хисту слід шукати в у фольклорі. Вірші Є. Шморгуна позбавлені складних філософських, абстрактних роздумів. А художньої виразності в кожному слові, у кожному рядку він досягає конструюванням образів на основі пошуку влучних, яскравих епітетів, цікавих метафор, що виросли на ґрунті барвистої, візерунчатої народної мови, персоніфікації явищ природи.
Євген Шморгун - письменник різносторонній, оригінальний. Він не зупиняється на досягнутому, шукає нові теми, образи, композиційні елементи творів, багато працює над словом. Твори письменника перекладаються білоруською, російською, тувинською, киргизькою, болгарською мовами.
Видання та публікації творів письменника
Шморгун Є. Вірші різних років. - Рівне: Азалія, 1994. - 115 с.
Шморгун Є. Вічністю володіють митці, священники і філософи // Провінційне ОГО. - 1999.-21 бер.-С. 10.
Шморгун Є. Вогник його посвіту // Волинь. - 2006. - №37. - С. 10. (Пам'яті письменника Г.Дем'янчука).
Шморгун Є. І. Де ночує туман: Оповідання. - К.: Веселка, 1984. - 48с.
Шморгун Є. Десять віршів // Сім днів. - 1997. - 22 бер. - С. 7.
Шморгун Є. І. Дивосил-зілля: Оповідання про рідк. рослини. - К.:Веселка, 1980. - 111 с.
Шморгун Є. І. Зелені сусіди: Оповідання. - К.: Веселка, 1978. - 29 с.
Шморгун Є. Із нових віршів // Вісті Рівненщини. - 1998. - 8 лип. - С. 2.
Шморгун Є. І. Їдемо до бабусі: Вірші. Пісеньки. - Рівне: Азалія, 2006. - 24 с.
Шморгун Є. І. Ключ-трава: Наук.-худож.кн.. - К.: Веселка, 1990. - 231с.
Шморгун Є. Непідвладне часові: Літописна Пересопниця // Слово і час. - 1993. - №8. - С. 72-25.
Шморгун Є. Пам'яті Івана Носаля: Вірш // Сім днів. - 1996. - 29 лист. Шморгун Є. Плач перепела: Повість. - Рівне: Азалія, 1999. - 120 с.
Шморгун Є. Слово про рідну мову // Зміна. - 1988. - 16 квітня.
Шморгун Є. Сніги непочаті: Історичний роман // Вісті Рівненщини. - 2005. -№13.-3.
Шморгун Є. Твердь: Новела // Рівне. - 1993. - 11 вересня.
Шморгун Є. І. Твори в 3-томах: Т.1-3. - Рівне: ВАТ Рівненська друкарня, Азалія, 2008.
Шморгун Є. Тиха радість: оповідання про природу. - Рівне: Азалія, 2003. - 120 с.
Шморгун Є. Шість століть Великогорських. - Рівне: Азалія. - 2002. - 92 с.
Шморгун Є. І. Що сказав би той хлопчик: Оповідання. - К.: Веселка, 1981. - 28 с.
Шморгун Є. І. Що шукала білочка: Оповідання. - К.: Веселка, 1978. - 16 с.
