Сім чудес Зарічненщини

Композиційну основу цієї порівняно невеликої споруди складають два послідовно розташовані з заходу на схід зруби нави та вівтаря (відповідно прямокутної, витягнутої у повздовжньому напрямку та квадратної в плані форми), перекриті єдиним трисхилим дахом з невисоким трапецієподібним фронтоном над головним входом. Чи не найбільшу увагу привертає розташована над фронтоном невелика наметова вежа чотирикутної в плані форми, яка являє собою горішню частину прихованої у масиві даху мініатюрної каркасної дзвінички. Важливо відзначити, що цей оригінальний спосіб влаштування дзвіниці у масиві каркасного даху є найбільш раннім серед зафіксованих на території регіону випадків використання вищезгаданої готичної схеми храму з дзвіницею над бабинцем у будівлях хатнього типу.


2. Духовні Серники
На березі річки Стубли розкинулося давнє поліське село Серники, перша згадка про яке датована 1549 р. Дмитріївська церква — справжня пам’ятка дерев’яної монументальної архітектури. Храм має три куполи й відповідно три частини архітектурного комплексу. Він збудований зі стрижневого дерева, всі деталі споруди скріплені дерев’яними цвяхами, а крупніші — способом урізування. А місце під забудову вибране таким чином, що церкву видно з усіх куточків села. Приваблює також інтер’єр храму: привертає увагу церковне начиння, настінний живопис, ікони. Особливе захоплення викликає іконостас храму. Це — довершений зразок художнього різьблення й оздоблення, який не має аналогів у районі.

3. Нобельська премія
Є у далекій поліській Глибинці озеро Нобель. І село з однойменною назвою, що притулилося, вважайте на півострові, ширина якого в окремих місцях заледве сягає семи сотень метрів. І живуть собі Нобельці вже близько… тисячі років . Так-так, вони твердо знають, що Нобель (а за княжої доби це було місто з величним замком) древніший за Москву. І дуже з того пишаються.
Нині Нобель — невеличке поліське село. Та, як відомо, добра слава не пропадає. Ноблю судилося озватися в історії вже нинішній. Саме тут від 2003 року започаткований щорічний фестиваль сатири й гумору "Нобельська премія".
Звідусюди з’їжджаються і сходяться сюди сміхотворці та шанувальники гумору і сатири, щоб себе показати і на людей подивитися, порадіти дотепному слову і веселій пісні. А ще пошанувати тих, кому уперше буде надано високе звання "Лауреат Нобельської премії".

4. Зарічненський районний краєзнавчий музей
Зарічненське Полісся — лише невелика частина усього поліського краю. Але і для нього властива своя історія, побут людей, чарівність природи. Для того, щоб прийдешні покоління не забули свій родовід, свою минувшину, свої традиції і культуру, і діє в Зарічному районний краєзнавчий музей.
Працівники музею проводили одноденні виїзди-обстеження у села району. Їх метою було поповнення експозиційної колекції, фіксування на місцях усного народознавчого матеріалу, фотографування тощо. Поповнилася колекція музею і за рахунок доброчинних дарунків жителів району. Також готується кілька виставок народних умільців району, колекціонерів та фотохудожників. Є у планах і надалі здійснювати виїзди у села району з метою знайомства з нашими старожилами, цікавими людьми та народними майстрами.
У музеї прагнуть, щоб кожен гість Зарічненщини перше повноцінне знайомство з краєм отримував саме тут. А для цього хочуть створити ще виставкову залу природи і в майбутньому започаткувати музей під відкритим небом.

5. Залізничний дерев’яний міст
Подорожуючи вузькоколійкою "Антонівка — Зарічне", перетинаємо залізничний дерев’яний міст через р.Стир поблизу с.Млинок, який завершує маршрут вузькоколійки в Зарічненському районі, потяг сповільнюється до 20 км/год, ніби спонукаючи пасажирів зосередити увагу на спокійній, блакитній водяній гладі та поринути у глибини найдорожчих і найособливіших спогадів.
Це єдиний великий дерев’яний залізничний міст в Україні. Його довжина — 153 метри. А сполучає він два райони — Володимирецький і Зарічненський. І коли навесні розливається Стир, потрапити на протилежний берег можна хіба що через залізничний міст. Побудували виняткову дерев’яну споруду ще у 1906 році. Опори теж дерев’яні, яких, здавалося, не міняли ще з часів їх зведення. Щоразу, коли потяг перетинає міст, його обов’язково зустрічає черговий. Окрім цього мосту, на вузькоколійці є ще 30 мостів, невеликих, проте також дерев’яних.

6. "Прип’ять-Стохід"
Регіональний ландшафтний парк "Прип’ять-Стохід" розташований на території Зарічненського району. Цей парк представляє один з найунікальніших природних комплексів як в Україні, так і у Східній Європі. Особливо привабливими є озера з піщаними берегами, річки Прип’ять та Стохід, які нагадують дельту Дунаю. На цій території зростає більш ніж 550 видів рослин та зустрічається 219 видів тварин.

7. Загадкове Морочне
Засноване Морочне (Морочно) у XVI столітті за часів Великого князівства Литовського, належало до родових земель князів Пінських. Назва пов’язана, вірогідно, з навколишніми болотами, що збивали людей із пантелику, морочили.
На околиці селища — в урочищі Маяк — є пам’ятне місце розстрілу євреїв 1942 року. Збереглися залишки колишніх маєтків Терлицького й Пашкевичів. Великий вітряк із села Морочного прикрашає експозицію Музею народної архітектури, етнографії та побуту в київському Пирогові. Навколишні ліси знамениті великою кількістю кабанів, на болотах багато ягід, поклади торфу.
Село Морочне має прекрасну дерев’яну православну церкву Св. великомучениці Параскеви з дзвіницею, що була збудована без жодного цвяха, має унікальну композицію з двома баштами, увінчаними хрестами, що за своєю формою подібні більше на костел. Церква діяла навіть у часи СРСР, зараз належить Московському патріархатові. Серед її цікавинок — великі, як для глибокого Полісся, дзвони, привезені з Росії, та величезний витканий рушник з характерним поліським візерунком.