Стародавній та могутній Корець

Його назву топонімісти пов’язують із назвою річки Корчик, що протікає через місто. Ця місцевість заселялася людьми з давніх часів, про що свідчать знайдені тут крем’яні знаряддя праці доби пізнього палеоліту. А на околиці міста археологами виявлено залишки оборонних валів давньоруського городища ХI-ХIII ст.
Корець – одне зі стародавніх міст України. Воно вперше згадується як Корчеськ в Іпатіївському літописі під 1150 роком, коли тут перебував великий князь київський Ізяслав Мстиславович зі своїм сином Мстиславом в час міжусобної війни з Володимиро-Суздальським князем Юрієм Долгоруким.
На зорі свого розвитку Корець знаходився на одному із торгівельних шляхів, що з’єднував Давню Русь із Західною Європою, відігравав помітну роль в історії Давньоруської держави, а відтак має надзвичайно багату та щедру на події історію.
У XII ст. Корець входив до удільного Пересопницького князівства, а пізніше, в ХІІІ-першій половині ХІV ст. – до Галицько-Волинського князівства. Відомо, що у 1258 році у Корці перебував князь Данило Галицький, організовуючи оборону Волині від монголо-татарської навали. У 1340 році місто, як і все князівство, ослаблене боротьбою з азійськими нападниками, входить до складу Литви. У 1380 році литовський князь Ягайло передав місто князю Федору Острозькому. У 1386 році на місці давнього городища вознісся могутній замок, оточений глибоким ровом, наповненим водою, а річку Корчик відвели у нове русло.
Корець був родовою колискою князiв Корецьких, серед яких були навіть першi органiзатори запорiзького козацтва. Троє синів князя Iвана – Василь, Лев i Олександр – ще молодими загинули в 1519 р. у кривавiй битвi з татарами пiд Сокалем (Львiвщина). Бував у Корцi i митрополит київський Петро Могила, сестра якого Катерина була дружиною легендарного Самiйла Корецького, що прославився на всю Європу своєю самовiдданою боротьбою з турками i загинув у 1622 р. у Стамбулi лютою смертю, пiдвiшеним на гаку за ребра.
З родини князів Корецьких найяскравішою постаттю був князь Юзеф Чарторийський, який наприкінці ХVШ ст. зробив Корець одним з найбільш промислових і гарних міст Волині. Він збудував у передмісті Юзефін порцелянову фабрику, вироби якої користувались значною популярністю далеко за межами краю.
З висоти замкової гори відкривається шпилястий ландшафт давнього Корця: церква Святого Миколи, базилянський монастир, Кузьмо-Дем’янівська церква, церква Святої Параскеви, костел Святого Антонія... Оддалік малий двохповерховий палац князів Чарторийських, яскравий взірець світської архітектури кінця ХVІІІ ст. А найчарівнішою перлиною в архітектурному ансамблі Корця є жіночий Свято-Троїцький монастир, що був заснований у 1620 році і донині радо стрічає паломників і туристів. Окрім ошатних церковних будівель, монастир вабить до себе ще однією таємницею: покровителькою цієї корецької обителі була Анна Оленіна-Андро, яка своєю юністю і красою полонила молодого Олександра Пушкіна.