Гощанський район

Межує: на сході – з Корецьким, на південному заході – з Острозьким, на заході – зі Здолбунівським та Рівненським, на півночі – з Костопільським, на північному сході – з Березнівським районами Рівненської області, на півдні та південному сході – зі Славутським районом Хмельницької області.
Площа – 690 км².
Адміністративний центр – смт Гоща.
Населення – 38 861 особа.
Рад – 24, у т. ч. селищних – 1, сільських – 23.
Населених пунктів – 64, у т. ч. смт – 1, сіл – 63.
Основна водойма: річка Горинь.
Гоща (пол. Hoszcza) – селище міського типу в Україні, центр Гощанського району Рівненської області. Селище розташоване на річці Горинь, за 33 км від залізничного вузла Рівне.

Історія
Селище Гоща засноване в XIV столітті. Як місто Гоща набуло статус в XVI ст. Володіли Гощею родини Кирдеїв-Гойських. Ще на початку ХХ ст. у північній частині міста прослідковувалися вали та були рештки старого замку. Тут у школі в 1600 р. навчався Дмитро Самозванець. У XVII ст. Гоща належала волинському шляхтичу і сенатору Речі Посполитої Адаму Киселю. Декілька разів на Гощу нападали повстанці та козацькі ватажки, наводили на мешканців, особливо іудеїв, страх. У 1775 р. Гощею володіли Ланевичі, а в XIX ст. власниками були Валевські. Валевські в Гощі мало одну з найбільших вівчарень на Волині (близько 3 тис. овець), а також стайні на 300 коней.
До 17 вересня 1939 р. місто належало повіту Ровенському воєводства Волинського. Тут розміщався охоронний прикордонний батальйон “Гоща”.
Гоща набула статус смт у 1959 р.
Монастир був заснований смоленською каштелянкою, княгинею Реґіною Соломирецькою-Гойською в 1639 р. Причому навіть у книгах Луцького замку був запис, для кого саме цей монастир призначався – “для іноків та приємників грецького віросповідання, які не знаходяться у єднанні з римською церквою, а підлягають під послушання св. Отця Константинопольського патріарха”. Монастирю засновниця подарувала село Курозван та його маєтності. При монастирі одразу була заснована школа. Опікувався школою сам Петро Могила – митрополит Київський і Галицький. Ректором школи був на той час Іннокентій Гізель, згодом він став ректором Києво-Могилянської колегії та архімандритом Києво-Печерської Лаври. У XVIII ст. монастир стає уніатським. Тоді первісний вигляд храму монастиря було змінено. Нині в оздобленні храму поєднуються елементи ренесансу та бароко. У ризниці Михайлівської церкви зберігається портрет фундаторки Реґіни Соломирецької-Гойської. На аркуші паперу, який тримає жінка в старовинному головному уборі і темній одежі, написано “Prawo na klasztor i skoly w Hoszcy. Roku 1639”. Художню цінність має запрестольна ікона у вівтарі та декілька стародруків, серед яких – книга “Мінеї” (1761, видані в Почаївській лаврі).