Початки будівництва “кукушки” припадали ще на 70-ті роки ХІХ століття з єдиною метою — експортувати ліс.
Музей "Історії вузькоколійної залізниці та Поліського краю" відкритий улітку 2010 року на станції Антонівка, під час проведення першого етно-турфесту "Бурштиновий шлях".
Білоозерський заказник. Біле озеро
Ландшафтний заказник "Білоозерський" розташований між селами Озерці, Рудка, Більська Воля, Березино. Тут пролягла колись льодовикова прадолина довжиною 17 км та завширшки 3 км, що була прадолиною річки Стир, по якій стікали льодовикові води. Згодом долина заболотилась, оточені лісами, тут сформувались болотні масиви. Достатньо побувати на болотному масиві Коза-Березина, що прилягає до озера, щоб побачити всі типи боліт Українського Полісся. У цій реліктовій прадолині збереглося велике карстове Біле озеро, яке називають перлиною Українського Полісся. Велике, красиве Біле озеро займає глибоку карстову западину із своєрідною будовою дна, що складається з двох конусоподібних заглиблень. Найбільша глибина — 26 метрів — досить значна для рівнинних водойм. Біле озеро живиться підземними джерелами, єдине в Україні з підвищеним вмістом гліцерину у воді, через що вона має надзвичайні цілющі властивості.
Озеро Воронки
Це одне з найчистіших озер Полісся, на його берегах росте ряд рідкісних рослин, що занесені в Червону книгу України. Довжина його сягає 600 метрів, а площа — 21 гектар. Тут знайшла собі прихисток така рідкісна рослина, як молодильник озерний. Та й берег цього озера незвичайний: лише в одному місці є невелика смуга піщаного пляжу, більша ж його частина оточена хитким плавом різної ширини. Навколо озера — смуга осоково-сфагнового болота. Трапилася тут і дуже цікава знахідка: у прибережній смузі виявлено непоказну на вигляд рослину — ситник бульбастий. Це нове для України місцезнаходження рідкісного західноєвропейського виду.
Маєток Красицького
У період довоєнної Польщі тут розташовувалась резиденція управляючого справами Володимирецького та Городецького спиртозаводів та сільськогосподарського виробництва.
У 1914 р. від спадкоємців Красицьких маєток у Володимирці купила Марія з роду М’ячинських де Пурбе.
19 вересня 1939 року селище стає радянським, і все панське добро безоплатно передається людям. А у 1958 році у приміщенні палацу розташувався дитячий будинок. Навколо маєтку було висаджено парк з унікальних видів дерев, що звозились сюди з усієї Європи.
Свято-Миколаївська церква
У 1963 році храм передали як пам'ятку архітектури під охорону держави, що дало змогу зберегти його.
Справжня окраса церкви — дзвіниця з древніми дзвонами. Їх одинадцять. Найдревніший із них — свідок відкриття церкви у 1783 році, має напис фундатора Рафаїла Романського та дату відкриття храму.
Миколаївська церква і село Стара Рафалівка знаходяться під опікою Божої Матері, велична ікона якої розміщена в древньому кіоті у передній частині вівтаря. Образ XVIII століття, оздоблений золотом і прикрашений короною та металевим відбитком кисті руки, має особливу пошану у прихожан.
Луківські "хрести"
На північній стороні села Воронки, де розбігаються на всі сторони світу довгі змії ґрунтових доріг, стоять хрести. Великі й маленькі. Пригірок біля них обгороджений жердинами. Під хрестами на землі — жовті бідончики, миски, хороший скляний посуд. А самі символи обвішані рушниками, стрічками різних кольорів, вишитими фартухами. Їдуть сюди люди з Білорусі, Росії та з дальніх українських міст. І все заради одного — щоб зцілитися, щоб задумане збулося, щоб мати дітей, щоб чоловік не пив, щоб жінка не гуляла, щоб господарство велося.
У Луко та сусідніх селах розповідають багато легенд про це урочище "Старці" і ті Хрести. Але всі сходяться в одному.
…Було це після 1861 року. Тоді сім’ями люди кинулися нового місця шукати. У той рік страшна зима була, мор на людей і худобу ходив. Хати й хліви позамітало, люди копали тунелі в снігу. Вже як пішла відлига, поїхали хуторяни в ліс й натрапили там на мертвих людей. Вони сиділи, притулившись одне до одного: дід, жінка, діти. Бідно вдягнені, як старці. Певне, від голоду і холоду не дійшли до перших хат всього 5 кілометрів. Пройшла така сувора зима, але тіл їх не зачепили, не рознесли дикі звірі. І коли зібралися люди їх хоронити, в діда раптом випала незвичайна іконка (її потім прибили на найвищому хресті). Згодом приїхав православний священик і сказав, що то була сім’я старообрядців. Куди вони йшли, куди добиралися — таємниця, яку забрали з собою в могилу.
Рафалівські базальти
Базальтові стовпи утворилися завдяки дії вулканічних сил у далекому минулому Землі. Рафалівське родовище базальтів знаходиться поблизу сіл Полиці та Іванчі. Базальт — виливна магматична гірська порода чорного або темно-сірого кольору. Вони тягнуться на Рівненщині від Кузнецовська до Славути шириною 10-15 км, де створено кілька родовищ. Використовуються як будівельний камінь, є високоякісною сировиною для кам'яного литва, художнього ливарства. З базальтових волокон виготовляють міцні теплоізоляційні матеріали, які стійкі до високих температур, кислот, вібрацій. Крім базальтів, тут видобувають цеолітові туфи, знайдено мідні руди, вкраплення кварцу, аметисту та інші мінерали.
ПАРТНЕР ПРОЕКТУ:
