- Туризм Рівненщини
- Зелений туризм
- Березнівський район
- Володимирецький район
- Гощанський район
- Демидівський район
- Дубенський район
- Дубровицький район
- Зарічненський район
- Здолбунівський район
- Корецький район
- Костопільський район
- Млинівський район
- Острозький район
- Радивилівський район
- Рівненський район
- Рокитнівський район
- Сарненський район
- Духовні скарби Рівненщини
- Туристичні маршрути Рівненщини
- Перлина Волині та Батьківщина Уласа Самчука
- Гурбенська битва
- Березнівський дендропарк
- Тараканівський форт
- Дубно - одне з найдревніших міст Волині
- Волинські афіни
- Межиричі острозькі
- Стародавній та могутній Корець
- Гощанське погориння
- Пересопницьке Євангеліє
- Млинів
- Дубровиця
- Вузькоколійка
- Він же Губків, Хрупков, Губибор, Губник, Губка та "Соколині гори"
- "Мальовнича Здолбунівщина"
- Повстанська криївка. Костопіль
- Ботанічний заказник "Вишнева гора"
- Замок в с. Тайкури
- Замки Рівненщини
- 7 чудес Рівненщини
- Вузькоколійна залізниця “Антонівка-Зарічне” (Володимирецький-Зарічненський райони)
- Тараканівський форт (Дубенський район)
- Історико-культурний комплекс м.Острог
- Заповідник “Поле Берестецької битви” (с.Пляшева Радивилівського району)
- Свято-Троїцький жіночий монастир (м.Корець)
- Замок князів Любомирських (м.Дубно)
- Свято-Троїцький чоловічий монастир (с.Межиріч Острозького району)
- Туристичні “перлини” Рівненщини
- Надслучанська Швейцарія
- Санаторій “Червона калина”
- Національний університет “Острозька академія”
- Національний історико-меморіальний музей-заповідник «Поле Берестецької битви»
- Джерело Св. Миколая (Здолбунівський р-н)
- Свято-Миколаївський Городоцький жіночий монастир
- Музей бурштину у Рівному
- Вузькоколійна залізниця “Антонівка-Зарічне”
- Місто Корець
- Базальтові стовпи (Костопільський район)
- Свято-Троїцький Межирицький чоловічий монастир
- Місто Острог
- Дубенський замок
- Тараканівський форт
- Веломаршрути Рівненщиною
- Унікальні та цілющі джерела Рівненщини
- Зелений туризм
- Рівненщина історична
- Вікторина “Рівненщина у датах”
- Рівненська область
- Березнівський район
- Володимирецький район
- Гощанський район
- Демидівський район
- Дубенський район
- Дубровицький район
- Зарічненський район
- Здолбунівський район
- Корецький район
- Костопільський район
- Млинівський район
- Острозький район
- Радивилівський район
- Рівненський район
- Рокитнівський район
- Сарненський район
- Люди Рівненщини
- Довідка Рівненщини
- Органи державної влади
- Медичні заклади
- Березнівський район
- Сарненський район
- Рівненський район
- Здолбунівський район
- Дубенський район
- Млинівський район
- Володимирецький район
- Рокитнівський район
- Дубровицький район
- Костопільський район
- Корецький район
- Острозький район
- Радивилівський район
- Гощанський район
- Зарічненський район
- Демидівський район
- Корисні посилання
- Районні державні адміністрації
- Поштові індекси в Рівненській області
- Березнівський район
- Володимирецький район
- Гощанський район
- Демидівський район
- Дубнівський район
- Дубровицький район
- Зарічненський район
- Здолбунівський район
- Корецький район
- Костопільський район
- Млинівський район
- Острозький район
- Радивилівський район
- Рівненський район
- Рокитнівський район
- Сарненський район
- Телефони відділень поштового зв'язку
- Березніський район
- Володимирецький район
- Гощанський район
- Демидівський район
- Дубенський район
- Дубровицький район
- Зарічненський район
- Здолбунівський район
- Корецький район
- Костопільський район
- Млинівський район
- Острозький район
- Радивилівський район
- Рівненський район
- Рокитнівський район
- Сарненський район
- Карти Рівненщини
- Фотографії Рівненщини
- Культура Рівненщини
- Літератори Рівненщини
- Вірші про Рівненщину
- Степан Бабій "Берестецький здвиг"
- Степан Бабій "Третя річниця незалежності в Дермані"
- Степан Бабій "Ніч на козацьких могилах"
- Степан Бабій "Гурби"
- Вірш Степана Бабія
- Іван Сидорчик "Горинь-ріка"
- Вірш Івана Сидорчика
- Іван Сидорчик "Село Красносілля Володимирецького району. Біля хати Михайла Дубова"
- Іван Сидорчик "Пляшева"
- Василь Басараба "Горинь"
- Василь Басараба "Столичні села"
- Василь Басараба "Біла Криниця"
- Василь Басараба "Волинська твердиня"
- Василь Басараба "Дерево родоводу"
- Вірш Миколи Тимчака
- Микола Тимчак "Козацький редут між селами Плоска і Семидуби на Волині"
- Петро Велесик "Дівочий брід"
- Петро Велесик "Дубенська фортеця"
- Петро Велесик "Азалія"
- Петро Велесик "Недобудований собор у Костополі"
- Петро Велесик "Гута"
- Вірш Вікторії Дикобраз "Теплообмін"
- Вірш Вікторії Дикобраз "Пересадка Здо"
- Про проект
- Рівненщина унікальна [ФОТО]
- Відео про Рівненщину
- Відкрий Рівненщину!
- Сім чудес Володимиреччини
- Сім чудес Березнівщини
- Сім чудес Костопільщини
- Сім чудес Демидівщини
- Сім чудес Радивилівщини
- Сім чудес Острожчини
- Сім чудес Рокитнівщини
- Сім чудес Гощанщини
- Сім чудес Дубенщини
- Сім чудес Рівненського району
- Сім чудес Здолбунівщини
- Сім чудес Кореччини
- Сім чудес Сарненщини
- Сім чудес Зарічненщини
- Сім чудес Дубровиччини
-
Рівненщина від А до Я
-
Туризм Рівненщини
-
7 чудес Рівненщини
-
Тараканівський форт (Дубенський район)
Тараканівський форт (Дубенський район)
А починалося усе ще за часів Російської імперії. Рівненщина тоді була прикордонною зоною. А кордон, звісно, потрібно було укріпляти. І ось наприкінці ХІХ століття неподалік села Тараканів, що біля Дубна, розпочинається будівництво військового форту.
Спочатку будівельні роботи очолив військовий інженер-полковник Борисов (його історики вважають автором проекту Тараканівської фортеці), а згодом будівництвом керував інженер-полковник Баумгартен. Стратегічне призначення Дубенського форту — обороняти залізничну і шосейну дороги з Кременця і Радзивилова, затримуючи супротивника до збору військ з прикордонної смуги, і забезпечувати базу військам, що відступають.
Та за іронією долі російські війська Тараканівський форт за призначенням так і не використали. Уже в 1900 році його перетворили на склад, а згодом на в'язницю. У 1915 році шедевром військово-інженерної думки скористалися австрійці, коли російські війська повністю покинули форт. Вони ж його і зруйнували у 1916 році під час Брусилівського прориву.
Тараканівський форт — зразок військово-інженерного мистецтва російської фортифікаційної школи кінця ХІХ століття. Це бетонно-земляне укріплення, виконане із застосуванням цегли та чавунних деталей, з яких були зроблені герметичні двері й усі драбини. Потрапити в середину можна було лише з допомогою висувного залізного мосту. Щоб заховати його під час облоги, побудували спеціальне приміщення під насипом.
Тунель головного входу веде до адміністративного корпусу форту великої двоповерхової споруди. Тут розташовувались житлові, складські та господарчі приміщення для артилерійської роти та штабу коменданта форту. І навіть гарнізонна фортова церква побудована у російсько-візантійському стилі.
По периметру форту — так звані безпечні каземати. Їх усього 105. У свідченнях за 1905 рік йдеться, що каземати призначалися як для бойових дій, так і для проживання. А ще тут були склади, лазарет, операційна, дезінфекційні камери, морг, туалети і колодязі. Усі каземати були оснащені вентиляцією та обігрівались печами.
Окрім того, у форті була встановлена каналізація, водопровід і навіть спеціальна піч, де спалювали нечистоти. Усі приміщення підземних коридорів і кімнат мали електричне освітлення. А у 1899 році форт навіть телефонізували. Безпечні каземати слугували ще й для підтримки фортечного валу. Фасадної стіни давно немає. Каземати і як увесь Тараканівський форт поросли травою, деревами і кущами. Вони, випереджуючи час, повільно, але впевнено продовжують руйнувати військову фортецю.
Уздовж безпечних казематів і адміністративного корпусу пролягла полігональна вулиця. На цій стіні автографи солдат, котрі служили в Дубенській фортеці сто років тому. Крім російських прізвищ, зустрічаються навіть мусульманські, і навіть східні прізвища, написані арабською. Написи польською зроблені дещо пізніше. А от автографів сучасників, відвідувачів форту — безліч, вони усюди. Від класичних написів "тут був..." до нецензурних...
У 60-х роках ХХ століття Міністерство торгівлі і штаб Прикарпатського військового округу робили спроби пристосувати форт під складські приміщення. Однак через високу вологість і випари від цієї ідеї відмовились. А до 60-х років, кажуть, форт займали підрозділи НКВС. А ще у радянські часи територію укріплень використовували як стрільбище.
Сьогодні Тараканівський форт живе своїм життям. У теплу пору майже щодня зустрічає туристів. Не пробачає до себе необережного ставлення. Зламана нога чи рука — не найгірше, що може трапитись. Потрапивши в темряві у круглу кімнату, назад без ліхтарика можна і не повернутись. А у лабіринтах легко заблукати навіть з ліхтарем.
Колишній оборонний об'єкт і досі не втратив свого військового статусу і належить Міністерству оборони України. Тараканівський форт перебуває на балансі місцевої військової частини. От тільки опікуються ним ентузіасти. Це вони прибирають тут сміття після горе-туристів. Це вони замуровують небезпечні пастки. Це вони оббивають цеглу, яка ось-ось впаде комусь на голову. А ще залюбки проведуть екскурсію.
Тараканівський форт пережив кілька воєн — Першу і Другу світові, громадянську, радянсько-польську. Однак оборонну фортецю зруйнували не війни. Час руйнує форт, а також наше ставлення до нього. Скільки ще простоять не такі вже й міцні фортечні мури — невідомо. Однак достеменно відомо одне — вже сьогодні потрібно не дати перетворитися Тараканівському форту на суцільну руїну.
Переглядів: 50983