Сім чудес Дубровиччини

Через сто років ченці Печерського монастиря, які копали могилу біля Церкви Успіння Пресвятої Богородиці, знайшли тіло діви, що, за переказами, "лежала, мов жива". Труну з мощами Улянії Гольшанської було перенесено до Печерської церкви, а саму діву згодом канонізував Петро Могила, якому свята явилася в чудесному видінні.

Не менш легендарною є і старша сестра Улянії Анастасія Гольшанська-Заславська. У 1556 році, після смерті свого чоловіка Кузьми Івановича Заславського із роду князів Острозьких, вона стала ігуменею Свято-Троїцького монастиря в Заславлі (Ізяслав) і благословила й профінансувала переклад Євангелія на "мову роду нашого". Це було славнозвісне Пересопницьке Євангеліє, на якому нині присягають президенти. До тисячоліття Дубровиці в місті відкрили два пам'ятники сестрам: Улянії  — біля Церкви Різдва Богородиці, Анастасії — біля райдержадміністрації.

2. Храми Дубровиці
Величними свідками минулого Дубровиці є два храми — костел Іоана Хрестителя (1695-1702) і церква Різдва Богородиці (1861р.). У 1695 р. у Дубровиці відкрили колегіум католицького ордену піарів і заклали костел. Церква — мурована, поєднує в собі російську і дерев’яну українську архітектуру. Із проголошенням незалежності України обидва храми були відреставровані.

3. Столиця поліського ткацтва
На колись безмежній рівнині розкинулось мальовниче село Крупове. Перша згадка про нього належить до середини XІІ ст. Саме тут донині збереглися прадавні звичаї, обряди та пісні, які вже майже втрачені в інших місцевостях України. Видатні етнографи і фольклористи в один голос стверджували, що "на умовно древлянській землі найповніше збереглися унікальні реліквії матеріальної й духовної культури наших предків, яких уже не віднайти в жодному іншому регіоні".
Унікальне це село, бо в ньому живуть і працюють 6 майстрів декоративно-прикладного мистецтва, 4 з них — по ткацтву. Це заслужені майстри народної творчості України — і У.П.Кот, Н.М.Рабчевська, ткалі Н.М.Дем’янець та О.М.Придюк. Завдяки їм ручне ткацтво в селі з усього регіону північного Полісся з побутового й ужиткового переросло в художнє і отримало визнання на рівні держави і світу. Першою славу про село Крупове понесла у світ заслужений майстер народної творчості України Уляна Петрівна Кот, яка перейняла від мами Оксани Федорівни секрети ткацтва і запам’ятала усі її пісні.
7 серпня 2007р. Рівненська обласна рада прийняла рішення за №395 про створення Центру історії ткацтва в селі Крупове.

4. Народний музей
Народний музей історії села Висоцьк складається з трьох експозиційних підрозділів і налічує 2500 музейних експонатів. Цікавими є знахідки археологічних досліджень академіка І.Свєшнікова (1961 p.), що розповідають про життя людини в IV ст. до н.е. на території Висоцька. Це кремнієві наконечники для стріл і списів, шкребки, ножовидні пластинки, фрагменти кам'яного молотка, гончарного посуду, світлини жіночих прикрас і монетних гривень, знайдених на давньоруському городищі IX-ХІІІ ст., яке знаходиться у східній частині Висоцька. Матеріали музею також розповідають про визначних діячів освіти, науки, релігії, імена яких були пов'язані з Висоцьком. Музей зберігає письмові матеріали, починаючи з 1709 р. Це книги реєстрації шлюбу, сповідні, церковні та світські книги.

5. Заповідні болота
Золотинський заказник — ботанічний заказник державного значення. Перебуває у віданні Висоцького та Дубровицького лісгоспів. Охороняється болотний масив Бабин мох, на якому переважають оліготрофні та мезотрофні угруповання з пригніченою сосною. У трав’яно-чагарниковому покриві поширені багно болотне, андромеда багатолиста, осока пухнасто-плода, трапляються росичка круглолиста, а також журавлина дрібноплода, занесена до Червоної книги. На території заказника є ділянка з переважанням у покриві журавлини болотної (один із найпродуктивніших масивів журавлини на Українському Поліссі). Багатий тваринний світ.

6. Природний заповідник
Відділення "Перебродівське" Рівненського природного заповідника розташоване у Дубровицькому і Рокитнівському районах і займає площу майже 16 тис.га. "Перебродівське" розташоване на середині межиріччя Льва та Ствиги. Це найбільша заболочена територія України. Привертають до себе увагу великі купини осоки, сфагнові мохи, флора досить одноманітна — очерет, осока, верба, зілля лучне, пухирник (комахоїдна рослина). Орхідея, яка занесена до Червоної книги України. На верхових болотах червоніє журавлина, рожевіє верес, зарослі лохини, тут зареєстровано 11 видів сфагнових мохів. У лісах зустрічаються рідкісні плауни — колючий та сплюснутий, серед трав’яного покриву зустрічається орхідея-коручка широколиста, яка теж занесена до Червоної книги. Тут знайдено ще одну "Червонокнижну" рослину – швейхцерію болотну.
Тут мешкають рідкісні і зникаючі види тварин. Саме в "Перебродіському" гніздяться лелека чорний, журавель, сірий пугач, орел- змієїд, орлан – білохвіст, всього десять видів птахів, що занесені до Червоної книги України.

7. Поховання Літвиці
У 1944 році в бою з військами НКВС під с.Білим загинули воїни УПА: кулеметник на псевдо "Бора" і курінний "Лайдака" (куля попала в чоло). Того ж дня від ран помер санітар на псевдо "Крейсер" з Дубровиці. Всі були поховані у Литвіці 15 березня 1944 р. 16 листопада 1944 р. сотенний "Давун" родом із Волині був похований поруч із "Лайдакою".
У серпні 2011 р. на прохання сільського голови село відвідало Товариство пошуку жертв війни та політичних репресій "Пам’ять". Пошуковці провели дослідні роботи, в результаті яких виявили п’ять кістяків: один жіночий (цивільна особа) та четверо військових серед яких курінний УПА Микита Скуба-"Лайдака". Коштом благодійної ініціативи "Героїка" було виготовлено чотири козацькі хрести, які доправили з Черкащини на Рівненщину та встановили на могилах загиблих воїнів. Для монтажу чотирьох пам’ятників (вага кожного понад 200 кг) знадобилась праця 10 людей і два дні роботи. Освячення хрестів здійснив священик УПЦ КП о.Микола.