2. “Юзефінська дача”
З ХV століття урочище Юзефін належало до володінь роду українсько-литовських князів Радзивілів, тому навколишні ліси мали назву Радзивілівської пущі. Радзивіли були керівниками Великого князівства Литовського ще в 30-роки XIX століття, а одна з представниць їхнього роду Барбара була коронована з польським королем Зигмундом.
Нині урочище “Юзефінська дача” — пам’ятка природи загальнодержавного значення. Пам’ятка створювалась саме для охорони дуба-патріарха та його молодших братів 500-600-річного віку. Тут також зростають могутні сосни Веймутова, віковічні ялини. В ярусі підліску — ліщина, горобина, крушина ламка. Трав’яний покрив утворюють копитняк європейський, підмаренник запашний, квасениця звичайна, чорниці, брусниці, ожина. Невеличкі ставочки надають ділянці надзвичайно мальовничого вигляду.
3. Рокитнівський дендропарк
На базі лісництва створено мисливське господарство, де трапляються різноманітні види мисливської фауни: лось, кабан, козуля, заєць-русак, борсук, куниця, вовк, лисиця, видра, білка, тхір та інші, а також велика кількість різних видів птахів: тетерів, глухар, рябчик, вальдшнеп.
Водяться також такі рідкісні звірі: тхір степовий, кіт лісовий, соня садова, бобер, горностай; птахи: лелека чорний, беркут, журавель сірий, орел-карлик, надзвичайно великий птах орлан-білохвіст.
4. Озеро Тухове
Мальовничий куточок! Західний берег — з піщаним пагорбом, гарною долиною. У густому гіллі поодиноких крислатих дубів — вулики-колоди. Де-не-де доживають свого віку яблуні і груші — сліди хутірця Тухове, жителі якого переселилися у село Томашгород. Східний берег болотистий, озерна гладінь біля нього заросла високотрав'ям, лататтям. Серед лісу, пройти яким улітку неможливо, розкидані невеликі "грудки" — сухі підвищення. Темно-зелена вільха, веселий березняк, лепетлива соснина — як стіна край води. Густе плетиво ожинових кущів обсипане чорно-синіми ягодами — ніби живе кільце навколо озера.
Звісно, час, меліоративні роботи дещо змінили обличчя цієї місцевості. Нині уже не назвеш її "тропічною пущею", а все ж вона вражає "необжитими" краєвидами.
5. "Сира Погоня"
6. Річка Льва
Вона не схожа на інші річки Рівненщини. Її червонисто-темна вода, настояна на корінні дерев, то ледь помітно в'юниться в осоках, то клекоче-шумить на заводях. Річка то мілка — закачай холоші і переходь, то враз шугає вниз на декілька метрів. Саме на її узбережжі збереглися типові поліські краєвиди, яких шкода, з роками стає все менше і менше. Незважаючи на значний антропогенний вплив на долину річки в останні роки, вона володіє значним туристсько-рекреаційним потенціалом.
За однією із ймовірних версій назву річки пов'язано з львівською пані, яка мала у верхів'ї річки свої землеволодіння, а поблизу с. Олександрія — маєток. Це веде на здогад, що назва річки була отримана в результаті трансформації слова "Львів" на слово жіночого роду. Хто була та таємнича галицька магнатка і в які часи вона жила? Відповісти на ці питання нині дуже проблематично. Єдине, про що можна з точністю сказати, що події відбувалися ще до початку XIX ст. Адже, коли російські військові топографи вперше проводили картографічну зйомку території району в сучасних межах, а це було в першій половині XIX ст., назва річки вже була цілком сформована.
7. Дім мисливця
Полювання — казкова "жива" вода, яка повертає людині молодість, загострює радість життя, безслідно поглинає всі негаразди і розчарування. Такими словами хочеться розпочати екскурс у миловидні поліські простори, на територію мисливських угідь.
У 1968 р. з ініціативи рокитнівчан в урочищі "Лядо" було збудовано "Дім Мисливця", склади кормів для тварин, солонці, годівниці, відстрільну вежу, живоловушку, приміщення для зберігання м'яса. Це прекрасне миловидне місце у недалекому минулому було важко доступним, однак славилося неповторною флорою, яка налічувала більше десятка різновидів рідких мохів, трав та ягід.
,