Свято-Троїцький чоловічий монастир (с.Межиріч Острозького району)

У цьому колишньому містечку-фортеці із замком, оборонними мурами та вежами зберігся й донині ансамбль будівель Троїцького монастиря-фортеці XV-XVIII століть, Троїцька церква XV століття, стіни та башти початку XVІІ та величезна піч просто неба.

Передмістя Острога називають Бельмаж. У цьому слові вгадується французький вислів "белі мадж", що означає "гарне зображення" або "чудовий вид". За ставком на високому пагорбі, що був насипаний вручну, видніються щерблені мерлонами стіни монастиря-фортеці. Точної дати заснування цього оборонного кляштору історія не зберегла. Однак достеменно відомо, що Свято-Троїцький чоловічий монастир був заснований монахами Києво-Печерської лаври, і вперше згадується у літописах ХІІІ століття.

Середньовічний Межиріч, як і більшість давніх міст, мав замок, найімовірніше, дерев'яний. У 1386 році великий князь литовський Вітовт своєю грамотою підтверджує право князя Федора Острозького на Межиріч. Саме Федір Острозький у ті часи був власником місцевого замку. У XV столітті Василь Острозький, прозваний в народі Красним за свою гарну вроду, зводить муровані стіни фортеці, а його син Іван будує дерев'яну Троїцьку церкву. З невідомих причин дерев'яна церква згоріла і вже в 1454 році розпочинається побудова кам'яного храму Свято-Троїцького у вигляді укріплення замку.

І хоча в документах XVІ століття Межиріч згадується не інакше як місто, офіційний статус поселення отримує лише на початку XVІІ ст. У 1605 році Магдебурзьке право Межиріча дістає останній представник роду Острозьких князь Януш Острозький. Йому дозволяють будувати тут ратушу, крамниці, лазню, а також двічі на рік влаштовувати ярмарки та щонеділі проводити торги.

Монастир Януш Острозький передав ордену Францисканців. Оскільки сам прийняв католицьку віру. У 1612 році за наказом уже краківського каштеляна, Януша Острозького у Межирічі починаються роботи з перебудови замку та церкви на францисканський монастир. З півночі та півдня до храму прибудували два двоповерхових корпуси з келіями. В їх зовнішніх кутах виросли круглі триярусні башти з бійницями та конусоподібними дахами. Саме вони зробили монастирську обитель схожою на замок. Набіги ворогів змусили Януша Острозького укріпити будівлі неприступними земляними валами. Їх довжина сягала понад 2 кілометри. Сьогодні на цих схилах садиби межиріцьких селян.
Князь Януш Острозький поблизу межиріцьких мурів монастиря звів собі палац, який до нашого часу не зберігся. Залишилася тільки піч просто неба, де обігрівалися вартові.

Велетенська піч просто неба для мешканців оборонного монастиря слугувала і кузнею. А ще у ній варили смолу, яку виливали на голови нападникам. Так ченці обороняли свою святиню. Ренесансний комин, ще так називають монастирську піч, і донині зберігся майже у такому вигляді, як його будували. Не вистачає лише здоровенного чана. Місцева молодь і туристи знайшли для печі інше призначення — тут вони смажать шашлики.

Неподалік комина Заславська Брама — в'їзд у Межиріч зі сторони Заславля, зараз місто Ізяслав, що на Хмельниччині. Нині середньовічні ворота навіть не окраса околиці села. По обидва боки Заславської Брами скромні селянські хатинки.

Козацькі війни, що спалахували в Україні, майже вщент зруйнували місто Межиріч. Монастир вцілів. А от від панської резиденції залишився тільки комин. Вціліла і Заславська Брама. Дубенської і слід зник. Свято-Троїцьку обитель війни не зачепили. Більше того, під час фашистської навали у стінах монастиря переховувались місцеві мешканці.

В архітектурі Свято-Троїцького храму давньоруські традиції поєднуються з готикою і Ренесансом. Церква видається копією Богоявленського храму в Острозі. Святині подібні за розмірами і плануванням. Бо, припускають історики, ці два храми будували приблизно в один час. На початку XVІІ століття католичка Анна-Луїза Хоткевич закрила Богоявленську церкву в Осторозі. У храмі довгий час не правили службу і тому він зруйнувався, особливо його верхня частина. Було прийнято рішення розібрати Богоявленську церкву, крім північної стіни, а потім заново її відновити. Прототипом для її відбудови служив саме Межиріцький храм, оскільки він за своєю архітектурою і справді нагадує Богоявленську святиню. Суттєва відмінність між двома цими храмами у тому, що Межиріцьку церкву будували з каменю, а Богоявленську з цегли, наголошують історики.

Найголовніша святиня Свято-Троїцького храму — Чудотворний образ Божої Матері "Життєподательниця". “Межиріцька Богородиця” була родовою іконою князів Острозьких. Її привезли від Вселенського Патріарха як подарунок і благословення за вірність і охорону святого православ'я. Цей образ супроводжував князів Острозьких у походах і в родині навіть з'явилося повір'я, що усім своїм перемогам вони зобов'язані заступництву чудотворного образа. В монастирській бібліотеці зберігалася рукописна книга, у якій були описані всі дива, явлені від Святої Божої Матері.

У 1779 р. був проведений католицький ритуал коронування ікони — на Божу Матір і Спасителя одягнули корони, виготовлені в Римі з золота і дорогоцінних металів. Коли монастир у 1866 році передали православній церкві, імператриця Марія Федорівна подарувала іконі срібний оклад, прикрашений 12 смарагдами. Про чудотворність ікони свідчать вотиви, металеві бляшки, прикріплені з тильної сторони святині. Частково вони збереглися й донині.

Історія Свято-Троїцького оборонного чоловічого монастиря оповита легендами. За переказами Межиріцьку фортецю з'єднував підземний хід з оборонними укріпленнями та замком Острога.

Чернече життя у Свято-Троїцькому чоловічому монастирі було відновлене лише у 1991 році. Свого часу при православній обителі діяло Духовно-пасторське училище. Нині тут мешкають лише два десятки монахів. Як і колись, сьогодні монастирський двір обкреслений кам'яними стінами з вежами. Із п'яти веж чотири кутові з бійницями і п'ята надбрамна. У XVІІІ столітті її перебудували на дзвіницю. Від воріт дзвіниці до головного входу в Троїцький храм веде кам'яна відкрита галерея. Свято-Троїцький Межиріцький монастир вважається одним із наймальовничіших оборонних монастирів України. І хоча подорожнім здалеку він скидається на казковий замок, за його стінами протікає смиренне чернече життя.

Автор: Руслана Броновицька, ТРК "Рівне 1"